Людина та андроїд

Спеціалізація "Кіберкультура" (магістерський рівень вищої освіти) передбачає не лише відповідну спрямованість навчального процесу, а й певну наукову діяльність викладачів та студентів. Одним з результатів цієї діяльності є нова стаття доцента Прокопович Л.В. "Людина у новому, біотехнокібернетичному, "театрі" буття", де представлено оригінальний підхід до філософського осмислення проблем співіснування людей та людиноподібних роботів. А знаєте ви, що? Одним із перших автоматичних пристроїв, що копіюють конструкцію живого «механізму», історики інженерної справи фіксують дерев’яного голуба, якого створив друг давньогрецького філософа Платона, відомий як Архітас із Таренту. У XIII ст. у архієпископа міста Регенсбург Альбертуса Магнуса був механічний «вартовий», який стояв біля дверей його кімнати у монастирі. Цього «вартового» було зроблено із воску, деревини, металу та шкіри. За легендою, він вітав відвідувачів, розпитував їх про справи, жартував із ними, поки вони очікували на аудієнцію із архієпископом. Подальше створення андроїдів було пов’язано із винаходом німецького годинникаря Петера Хенлейна у XVI ст. годинника із пружинним приводом, в якому були використані принципи та окремі механізми, які згодом набули широкого розповсюдження у різноманітних автоматах. Одним із майстрів, що створювали такі мініатюрні автомати, був Хуанело Таріано, інженер при дворі імператора Карла V. Таріано створював для нього іграшкових солдатиків, які вправно фехтували, пастушку, яка грала на лютні. Існує легенда, що він створив навіть андроїда розміром із людину, який кожного дня з’являвся на вулицях Толедо, закуповуючи провізію для свого господаря. Легенда виявилася настільки привабливою і стійкою, що вулиця в Толедо, на якій мешкав винахідник, й по сьогодні зветься «вулицею дерев’яної людини». Французький філософ Рене Декарт захоплювався андроїдами і навіть створив механічну жінку на ім’я Франсіна. А у 1637 році філософ написав, що прийде час, коли людство створить «бездушні механізми», котрі будуть вести себе, як люди. В 1774 році швейцарський годинникар П’єр Дро та його син Анрі продемонстрували ще одну дивовижну конструкцію – механічного писаря. Він чинно умокав гусяче перо у чорнильницю і рівним, красивим почерком виводив довгу фразу. При цьому він рухав головою та вдоволено проглядав написане. Наприкінці він навіть присипав, як тоді водилося, аркуш піском та струшував його. Саме із іменем Анрі Дро пов’язують появу слова «андроїд». Сучасні андроїди із штучним інтелектом грають у шахи, баскетбол (робот CUE), футбол (робот «Нао»), працюють екскурсоводами (робот «Сєпулька»), рекламують на міжнародних виставках комп’ютерні ігри (робот «Кара», 2017), розмовляють із журналістами та державними діячами (робот «Софія», 2015), грають у спектаклях (робот Ever-3 виступає на сцені сеульського театру у п’єсі «Робот і сім гномів»). Людських якостей роботи набували поступово. «Роботи першого покоління моделюють рухові функції людини і тварини, вони беруть і кладуть, піднімають і опускають, виймають, струшують, крім того, робот ходить, скаче, перелазить та марширує. Роботи другого покоління модулюють функції відчуттів: вони бачать і чують, відчувають запахи і дотики. Роботи третього покоління моделюють функції мислення: впізнають і згадують, розмірковують і пробують, помиляються і вчаться на помилках». Режим доступу: https://www.academia.edu/40578375/ Фото зі СМІ