Соціальний проект майбутнього, або чи можливе втілення модерної утопії за доби постмодерну?

Сучасне українське суспільство переживає один із найскладніших етапів свого існування. І, як завжди, у переломний момент суспільного розвитку дискутується питання цивілізаційної спрямованості України, відповідь на яке багато в чому визначає геополітичну орієнтацію держави. У цьому зв’язку актуалізуються прогностичні можливості соціально-філософського знання щодо проблеми майбутнього. Сутнісні цивілізаційні відмінності, основані на архетипах соціальної психології, специфіці ментальності, особливостях історико-культурного розвитку різних народів, приводили до різних форм освоєння майбутнього. За радянської доби прогностична функція соціальної філософії була зведена до інтерпретації єдино можливого безальтернативного варіанту майбутнього–комунізму. Спроба втілити на практиці одну із утопій–комуністичну–призвела до того, що у світоглядній свідомості кількох радянських поколінь майбутнє асоціювалося виключно з комуністичною ідеєю. Відмовляючись від спроби поліфонічного, багатовекторного осягнення майбутнього, офіційна радянська ідеологія фактично ввела заборону на утопічну літературу навіть на наукову фантастику, яка після перерви в декілька десятиліть почала видаватися лише наприкінці 50-х років ХХ століття. Самий метод соціалістичного реалізму, що домінував в радянській літературі, заперечував утопію. Соціальний ідеал не повинен був асоціюватися з «ідеальними островами», його слід було шукати і знаходити в реальній дійсності. Із цієї ж причини довгий час не видавалися в нас твори зарубіжної літератури …

Читать/скачать:

https://drive.google.com/open?id=1NVeH_IqZWlhMl97BOEwrHLTn4-25DrU3

Недавние посты