Глобалізація та модернізація як атрактори сучасного ідеалу
Актуальність статті перш за все визначається необхідністю аналізу проблеми соціального ідеалу та поняття «соціальний простір», оскільки ідеал може існувати у межах конкретного соціального простору і часу. Якщо посткомуністичний простір є явище, що виходить поза межі колишнього СРСР, то пострадянський простір – геополітична категорія, що характеризує країни колишнього СРСР, де був здійснений «реальний соціалізм». Ідеали посткомунізму не визначені як реальність щодо програмування майбутнього. Вони є еклектичними й здебільшого базуються на ідеї націй-держав. Остання концепція сформувалася у європейській свідомості у ХVІІ столітті та стала засадою модернізації, яка призвела до формування модерного суспільства. Такі ідеали або є аналогом західно-європейських націй-держав, або визначені як своєрідний шлях розвитку. Так, досить непроста ситуація склалася в нашій державі, оскільки зміст національного ідеалу розвитку є не зовсім визначеним. При цьому він близький до націопрагматизму, що коливається між охлократією та етатизмом, де охлократія діє як стихія влади натовпу, а принцип етатизму, що існував у СРСР, перетворюється у національний етатизм державотворення. Ідеалом стає побудова держави, яка ще не створена у єдиному культурному вимірі, хоча ідея незалежності вже давно існує у колі розуміння культуротворення.
