1845 рік у творчості т. Г. Шевченка:Філософські роздуми
Стаття присвячена дослідженню невеликої частини філософського спадку Т. Шевченка, що була створена поетом усього за рік, але виявилася найбільш глибокою, вагомою і цікавою серед усієї його спадщини. Акцентується увага на роздумах мислителя про екзистенційну сутність людини, про призначення її життя, трактування «волі- долі», ролі матеріального чинника (багатства) в житті індивіду, необхідності формування гуманістичних якостей: честі, гідності, волелюбності, патріотизму, співчуття до стражденного, допомоги нужденному і скривдженому, які повинні стати осереддям особистості кожної людини. Особлива увага приділена осмисленню Кобзарем складної і суперечливої історії українського народу, причин піднесення і занепаду української державності як і державних формувань інших слов’янських народів. Обґрунтовано неоціненне значення філософських ідей поета для розбудови сучасної України, її духовного життя і корінного поліпшення добробуту народу, проаналізовано застереження філософа щодо необхідності вивчення власної історії та історії сусідніх держав, їхніх уроків, досліджено актуальність своєчасного виключення із суспільного життя соціальних конфліктів, зосереджено увагу на неодмінності формування у кожного українця внутрішньої потреби, волі і вміння відстоювати територію та інтереси своєї Вітчизни.
