Віртуальна реальність театру у візіях Анатолія Баканурського
Актуальність дослідження зумовлена поширенням поняття «віртуальна реальність» в різноманітних культурних та мистецьких практиках, засобах масової інформації, наукових дискурсах. Це поняття активно переосмислюється з уточненням його визначення, характеристик, функцій тощо. Крізь призму поняття віртуальної реальності розглядаються не лише нові культурні та мистецькі феномени, а й традиційні, такі, наприклад, як театр. В цьому дискурсі виокремлюються праці українського мистецтвознавця Анатолія Баканурського. Мета дослідження − аналіз візій А. Баканурського щодо віртуальної реальності театру. Основним матеріалом для аналізу є книга А. Баканурського «Театр як ескейп» (2015), основні тези якої порівнюються із попередніми його публікаціями та осмислюються в загальному культурологічному контексті. Аналіз наукового доробку А. Баканурського в контексті осмислення феномену віртуальної реальності показав, що театр, як вид мистецтва, здатен породжувати безліч віртуальних світів, які формуються в уяві глядачів під впливом спектаклю як культурного артефакту. Це дозволяє вважати театр не лише способом (або середовищем) виходу із дійсної реальності (ескейп), а й формою індивідуального творчого перетворення реальності. І хоча А. Баканурський формулював ці висновки в рамках дослідження театру, вони є важливим не лише для театрознавства. Адже вони додатково розкривають сутність таких характеристик віртуальної реальності, як інтерактивність, перетворюваність, символічність, які активно обговорюються в більш широкому, міждисциплінарному дискурсі. В цілому, результати дослідження дають підстави говорити про віртуальну реальність театру як одну з найбільш варіативних (у порівнянні з іншими візуальними рактиками), а тому цінних в умовах прагнення сучасної культури до стандартизації та уніфікації.
